Квадратна риба вперлася носом у відро і не хотіла туди влазити. Вона була не слизька, а шорстка, ніби зроблена з дрібного каміння, і тихо постукувала гранями об борт човна. Рибалка дивився на неї довго, бо таке вже траплялося вдруге за тиждень, але досі не вкладалося в голові.
Він ловив рибу завжди тут, на цій ділянці води, де берег був підгризений часом і кубічними хвилями, а очерет ріс рівними сходинками. Вудка була стара, з перекошеним кільцем, нитка трохи ворсилася, але працювала. Звичайна справа. Поки з води не почали з’являтися ці дивні істоти, ніби світ на мить забував округляти кути.
Рибалка не питав, звідки вони беруться. Він давно навчився не ставити зайвих питань. Якщо щось ловиться, його або їдять, або міняють. Інших варіантів у нього не було.
Він обережно поклав квадратну рибу у відро. Вода всередині злегка здригнулася, але не розлилася. Риба дивилася на нього чорним піксельним оком і мовчала. Так само мовчали інші, що вже лежали там, одна до одної, наче акуратно складені блоки.
Ринок відкривався ближче до вечора. Дорога до нього йшла повз гору, де колись обвалився тунель, і тепер звідти тягнуло холодом і старим залізом. Каміння під ногами було теплим, день встиг прогріти його, але повітря вже пахло ніччю. Десь далеко клацав редстоун, монотонно і трохи дратівливо.
Кріпери з’являлися завжди раптово. Ніби їх не було, а потім вони вже стояли між лотками і рядами, обережно обходячи людей і не торкаючись нічого зайвого. Вони не поспішали і ніколи не кричали. Рибалка знав, що вони люблять квадратну рибу. Не їсти одразу, ні. Вони купували її, щоб забирати додому, складати у своїх темних кімнатах і дивитися, як вона повільно ворушить гранями.
Перший кріпер підійшов ближче, нахилив голову і заглянув у відро.
— Є ще, тихо сказав він.
Рибалка кивнув. Слова тут були зайві. Він просто дістав одну рибу і поклав на кам’яну плиту. Вона лягла рівно, ніби так і мала.
Обмін був простий. За одну рибу давали смарагд або трохи пороху, інколи шматок дивного скла, крізь яке світ здавався ламаним. Рибалка не питав, навіщо йому це. Він складав все у мішок і відчував вагу, що повільно зростала.
Поруч хтось продавав яблука, рівні, як вирізані. Десь дзенькала ковадла. Хтось сварився через лопату. Ринок жив своїм життям, і квадратна риба не виглядала тут чимось зовсім чужим. Лише трохи дивною.
Рибалка пам’ятав часи, коли тут було інакше. Коли все намагалося бути гладким і круглим. Тоді йому здавалося, що світ ковзає повз нього, не чіпляючись. А тепер він відчував кожен кут, кожен шорсткий край. Це було незручно, але якось правильно.
Коли всі риби були продані, він залишився стояти біля ятки ще трохи. Дивився, як кріпери повільно розходяться, притискаючи свої покупки до грудей. Один із них зупинився і озирнувся.
— Вода змінюється, сказав він і пішов далі.
Рибалка не знав, що це означає. Він зібрав речі і рушив додому. Дорога здавалася довшою, ніж вранці. Каміння під ногами вже остигло, і холод пробирався крізь підошви. У повітрі стояв запах мокрої землі і чогось металевого.
Вдома було тихо. Дерев’яні стіни скрипіли, ніби будинок дихав. Він поставив мішок на стіл і висипав вміст. Смарагди покотилися, зупиняючись біля тріщин у дошках. Порох осів тонким шаром. Скло дзенькнуло і затихло.
Він сів і довго дивився на це все. Йому здавалося дивним, що за кілька годин риболовлі можна отримати стільки. Але ще дивніше було те, що завтра він знову піде до води. Наче щось тягнуло його туди.
Вночі йому не спалося. За вікном світло місяця лягало рівними квадратами на підлогу. Десь далеко вибухнуло, глухо, без вогню. Він лежав і думав про воду. Про те, як вона стала іншою. Про те, чому руки звикли до вудки швидше, ніж до всього іншого.
WOW:
На світанку він уже стояв на березі. Вода була спокійна, але не гладка. На поверхні час від часу з’являлися рівні кола, які одразу ламалися. Він закинув вудку і відчув знайоме натягнення.
Цього разу риба була важча. Коли він витягнув її, то побачив, що вона складається з кількох блоків, з’єднаних разом. Вона повільно рухалася, ніби думала, у який бік повернутися. Її поверхня була теплою на дотик.
Рибалка обережно поклав її у відро. Вода знову не пролилася. Він відчув дивне заспокоєння. Наче світ, з усіма своїми дивностями, дозволив йому бути частиною процесу.
Дорогою на ринок він помітив, що діти на узбіччі будують щось із блоків. Вони мовчки складали одне на одне, інколи ламали і починали знову. Їхні руки були в пилюці, але обличчя зосереджені. Він зупинився на мить і подивився. Йому здалося, що вони знають щось, чого він ще не встиг зрозуміти.
На ринку квадратну рибу зустріли без здивування. Кріпери вже чекали. Вони дивилися уважніше, ніж учора. Один торкнувся риби пальцем і швидко відсмикнув руку.
— Вона інша, сказав він.
Рибалка кивнув. Він теж це відчував.
Обмін пройшов швидше. Сьогодні давали більше. Але радість була стриманою. Ніби всі розуміли, що щось змінюється, і не знали, чи це добре.
Коли він повертався додому, сонце вже піднімалося високо. Світло було різким, тіні короткими. Він ніс порожнє відро і відчував у руках легкість. Наче частина його залишилася там, у воді.
Біля будинку він помітив тріщину в стіні, якої раніше не було. Вона йшла рівно, під прямим кутом, і виглядала так, ніби її хтось спеціально намалював. Він провів по ній пальцем і відчув холод.
Усередині він сів на підлогу. Смарагди з учорашнього обміну лежали там, де він їх залишив. Але один з них був теплий. Він підняв його і зрозумів, що той ледь помітно світиться.
Рибалка не знав, що з цим робити. Він просто поклав камінь у кишеню. За вікном дзенькнула вода. Ніби хтось кидав у неї дрібні кубики.
Він вийшов на поріг і подивився на ріку. Вона текла так само, як і завжди, але тепер він бачив у ній більше. Не тільки відображення неба, а й приховану структуру, що чекала, поки хтось закине вудку.
Йому раптом стало ясно, чому сюди тягнуться діти, кріпери і навіть він сам. Не через рибу. Не через ринок. А через відчуття, що тут можна торкнутися світу і змінити його, навіть якщо тільки трохи, навіть якщо лише скласти кілька блоків і подивитися, що вийде.
Він взяв вудку і знову підійшов до води. Відро стояло поруч, порожнє. Вода тихо рухалася, ніби чекаючи.
