Дід Максим і сила мізків
Жив собі в селі дід Максим — кремезний, бородатий, та ще й хитрий, як лис. Любив рибалити, але ще більше любив байки розповідати. Казали, що він і вовка на сало вмовити може!
Одного разу зібрався дід Максим на річку. Вудку взяв, хліба окраєць та й рушив. Аж раптом із кущів вискакує великий сірий вовчище — очі палають, зуби клацають.
— Ну все, дідо, — мовить вовк, — прощайся з бородою, бо вечеряю тобою!
Дід Максим не розгубився, а тільки примружився та й каже:
— Ой, вовче-брате, не спіши! Я, бач, старий та жилавий, тобі не смакуватиму. А от біля річки є кабан — такий гладкий, що аж розпирає!
Вовк аж язиком облизався:
— Де той кабан?
— Ходи, покажу, тільки ти тихенько!
WOW:
Підвів дід вовка до старого млина, що давно стояв без даху. Сам відступив, а вовка підштовхнув:
— Он там, у тій ямі!
Стрибнув вовк у яму, а дід хвацько вхопив широку дошку та й загородив вихід.
— Отакої! — загарчав вовк.
Дід Максим кулаком у бороду постукав та й каже:
— От бачиш, вовче, інколи й мізки рятують шкуру!
Та й пішов собі рибу ловити, поки вовка хтось не визволить. А відтоді в селі ще більше про його хитрість балакати почали!
