Дід сидів за столом, перед ним старий ноутбук, обліплений наліпками від бананів. На екрані завмер напис: «Немає підключення до інтернету».
Він мовчки дивився на напис секунд десять, ніби чекав, що той злякається його авторитету і зникне. Напис не зникав.
— Та шо ти мені розказуєш… — пробурмотів Дід і агресивно ткнув пальцем у тачпад. — Учора ж був.
Він нахилився до екрана, постукав по ньому кісточкою пальця:
— Агов! Я ж тільки зібрався дивитися, як правильно розсаду пікірувати. Може, то китайці супутники віниками позбивали? Чи Ілон Маск за несплату відрізав?
Дід зітхнув, поліз рукою за ноутбук, намацав білий кабель і легенько смикнув, щоб перевірити контакт. Кабель пішов легко. Підозріло легко. Дід повільно витягнув руку. Він тримав короткий, обгризений шматок проводу, з якого стирчали різнокольорові жилки, як нерви.
У хаті повисла тиша. Лише гудів старий холодильник «Дніпро».
Дід повільно, як у фільмі жахів, заглянув під стіл. Там сидів Свин Боря. Він виглядав максимально невинно. У кутику рота звисав шматок синьої ізоляції, як макаронина. Свиня ритмічно жувала, дивлячись дідові прямо в очі чесним поглядом.
— Ти… — тихо почав Дід, і голос його затремтів. — Ти шо, падло, дріт їси? Ти ж не електрик. Ти ж сало!
Боря на мить перестал жувати. Хрюкнув, ковтнув і потягнувся за новим шматком.
Тут Діда прорвало. Він схопився на ноги, вдарившись коліном об стіл, але болю не відчув — адреналін ударив у голову.
— Ах ти ж диверсант п’ятачковий! — закричав він на всю хату. — Ти ж нас від цивілізації відрізав! Там же оптоволокно! Там же світло біжить! Тобі в животі не світиться?!
WOW:
Боря зрозумів, що перемовини зайшли в глухий кут, і різко дав задню, перекинувши дідові капці.
— Ану стій! — ревів Дід, розмахуючи обгризком кабелю. — Випльовуй! Може, там ще хоч один мегабайт лишився! Ти хоч знаєш, скільки той кабель коштує? Та я тебе на паштет пущу і через Вайбер продам, як тільки зв’язок полагоджу!
Свиня з вереском промчала на кухню, ледь не збивши Бабу з ніг.
— Що там робиться?! — сплеснула руками Баба. — Чого ти скотину лякаєш?
— Лякаю?! — Дід вибіг слідом, червоний, як буряк. — Галю, він інтернет з’їв! Весь! Разом з Ютубом і прогнозом погоди!
Він важко сів на табуретку, дивлячись на обривок у руках. Злість повільно переходила в стадію прийняття і інженерної думки.
— Галю… — видихнув він. — Неси ізоленту.
— Яку?
— Синю! Тільки синю, чорна тут не втримає. Буду вузли в’язати. Кажуть, якщо міцно стягнути, то сигнал проскочить.
Дід погрозив кулаком у бік сіней, де сховався Свин Боря.
— А ти молись, кабаняка. Якщо до вечора не запрацює — будеш сам новини показувати. В ролях!
