Жив-був рудий кіт на ім’я Мурзик, який вважав себе найрозумнішим і найхитрішим котом у світі. Він жив у маленькому містечку, де всі його добре знали. Але Мурзик мав одну дуже дивну звичку: він був упевнений, що може говорити з птахами.
Одного разу Мурзик сидів на підвіконні та побачив голуба, який прогулювався по двору. Кіт подумав: “Цей птах точно щось знає, піду поговорю з ним про сьогоднішній обід”. Мурзик стрибнув з підвіконня і тихенько підкрався до голуба.
— Привіт, пане Голубе! — мовив Мурзик, намагаючись виглядати дружелюбним. — Чи не підкажеш мені, де тут можна знайти щось смачненьке?
Голуб подивився на кота і відповів:
— О, Мурзик, ти мене смішиш! Чи знаєш ти, що миші завжди прячуться в тому великому сараї? Там у них справжня мишача дискотека, і їжі у них завжди вдосталь!
Мурзик задумався: “А може, й правда, миші влаштовують дискотеки? Треба це перевірити!” І побіг до сараю.
WOW:
Підбігши до сараю, Мурзик тихенько заглянув усередину. І що ж він побачив? Усі миші танцюють під музику, яку грає старий грамофон, а на столі стоїть гора сиру! Мурзик не міг повірити своїм очам.
“Це моє щасливе місце!” — подумав він і почав обережно пробиратися до сиру. Але тут старий грамофон заклинило, музика припинилася, і всі миші раптом обернулися на нього.
— Мурзик! — закричали миші хором. — Ми чекали на тебе! І сьогодні ти наш почесний гість! — І з цими словами миші почали танцювати навколо кота, пропонуючи йому шматочки сиру.
Мурзик був настільки здивований, що забув про все на світі і почав танцювати разом із мишами. Того вечора вони разом їли сир, веселилися і навіть співали. А коли вечір добіг кінця, Мурзик повернувся додому щасливий, повний сиру і нових вражень.
З того часу Мурзик щодня бігав до сараю, щоб потанцювати з мишами. І щоразу, коли хтось питав його, де він так весело проводить час, він відповідав: “Я ж казав, що вмію говорити з птахами! Завдяки ним я знайшов найкращих друзів і найсмачніший сир!”
