У густому лісі, де дерева обіймалися своїми вітами, а річки віддзеркалювали небо, жив-був маленький Єнот на ім’я Фінтик. Він був веселий, непосидючий і дуже любив гратися в багнюці.
— Навіщо мені митися, якщо я все одно забруднюся знову? — казав він, розмальовуючи лапками землю.
Його друзі — Зайчик Стрибунчик, Їжачок Кулька і Білочка Руда — намагалися його переконати:
— Фінтику, ти ж єнот! Єноти завжди чисті!
Але Фінтик лише хитро усміхався:
— Я виняток!
Проте одного дня його неохайність зіграла з ним злий жарт…
Прокляття Брудного Лісу
Одного ранку, коли Фінтик знову бігав калюжами, сталося щось дивне. Його лапки раптово злиплися від липкого бруду, шерсть стала колючою, а від нього почав іти неприємний запах.
— Що зі мною?! — злякано вигукнув він.
У відповідь пролунав зловісний голос:
— Це прокляття Брудного Лісу!
Фінтик озирнувся й побачив перед собою старого Ворона в чорному плащі.
— Якщо ти не навчишся бути чистим, то назавжди залишишся брудним і смердючим, — пророкував він.
Фінтик зойкнув.
— Але що мені робити?
— Знайди зачароване джерело, яке може змити прокляття! — крикнув Ворон і зник.
Подорож до джерела
Фінтик одразу вирушив у дорогу. Але вона була не такою простою!
Спочатку він натрапив на пилову галявину. Тут гуляв Вітер-Шалапут, який розносив пилюку всюди.
WOW:
— Пропустиш мене, Вітре?
— Лише якщо ти відгадаєш загадку! Що щоранку стає мокрим, хоча саме нікого не мочить?
Фінтик задумався.
— Рушник!
— Правильно! Проходь, але пам’ятай: рушник — вірний друг чистоти!
Далі він потрапив до Липкого Болота, де застряг між мохами.
— Випусти мене, будь ласка! — благав він Болотяного Духа.
— Лише якщо ти назвеш три речі, без яких не можна бути чистим!
Фінтик пригадав слова друзів:
— Вода, мило та щітка!
— Молодець! — Дух відпустив його.
Нарешті він дістався Зачарованого Джерела. Вода там була прозора, мов кришталь, і пахла лісовими травами.
— Якщо хочеш змити прокляття, ти маєш купатися в мені щодня! — прошепотіло джерело.
Фінтик стрибнув у воду. Лапки стали м’якими, шерсть — пухнастою, а запах зник!
Щасливий фінал
Повернувшись додому, Фінтик більше ніколи не нехтував чистотою. Він купався щодня, чистив зуби та ретельно мив лапки перед їжею.
— Чистота — це сила! — казав він друзям.
І з того часу його більше ніколи не турбувало Брудне Прокляття!
