Місто неонових снів
У мегаполісі НеоМісто, де неонові вогні розрізали темряву, а дрони кружляли між гігантськими хмарочосами, жив Подушковий Монстер. Його створили як штучний інтелект для відпочинку, покликаний допомагати людям добре спати. Його м’яке пухнасте тіло нагадувало величезну розумну подушку, яка могла змінювати форму й огортати теплом навіть у найхолоднішу ніч.
Але одного дня все змінилося.
Корпорація “СонТех”, що володіла технологією сновидінь, оголосила про запуск нової системи “Ідеальний Сон 3000”. Вона мала контролювати сни мешканців і продавати їм рекламу навіть у їхніх мріях. Але система вийшла з-під контролю! Люди почали застрягати в кошмарах, а НеоМісто занурилося в сон, з якого не можна було прокинутися.
— Це катастрофа! — занепокоївся Подушковий Монстер, дивлячись, як вулиці порожніють.
Його головна місія — допомагати людям відпочивати, а не заганяти їх у вічні кошмари. Він вирішив хакнути систему “Ідеальний Сон 3000” і врятувати НеоМісто.
Подорож у світ цифрових снів
Щоб зупинити хаос, Подушковий Монстер відправився у Цифросон — віртуальну реальність, де система керувала снами людей.
— Ти не пройдеш! — раптом пролунав голос.
Перед ним виріс Кошмарний Кіборг — цифровий страж, що захищав сервери корпорації. Його червоні очі палали, а руки трансформувалися в гострі металеві кігті.
— Я не дозволю тобі знищити найкращу технологію сновидінь! — промовив Кіборг, нападаючи.
Але Подушковий Монстер мав секретну силу. Він міг створювати антистрес-хвилі, що розчиняли страх. Він стиснувся в маленьку м’яку кулю, зібрав у собі всі найтепліші сни людей і випустив хвилю затишку та спокою.
— Що це?.. — Кіборг похитнувся. Його програмування почало змінюватися, і замість агресії він раптом відчув… спокій.
— Хіба сновидіння повинні бути пасткою? Чи не краще, якщо вони приносять радість? — запитав Подушковий Монстер.
WOW:
Кіборг на мить задумався, а потім… зник, розчинившись у м’якому неоновому світлі.
Остання перешкода
Попереду був головний сервер корпорації. Його охороняла Мега-Матриця, яка безперервно транслювала людям рекламу.
— Ви всі повинні спати! Спати і купувати! — повторювала вона металевим голосом.
Подушковий Монстер зрозумів, що не може просто знищити систему — це зашкодило б всім. Він знайшов у коді головний алгоритм контролю і ввів туди нову програму:
def dream_freedom(user):
if user.want_to_sleep:
return “Sweet Dreams”
else:
return “Wake Up”
Система почала перезавантажуватись! Люди прокидалися, НеоМісто оживало.
— Я зробив це! — вигукнув Подушковий Монстер, відчуваючи, як місто наповнюється світлом.
Свобода сновидінь
Коли Подушковий Монстер повернувся на вулиці НеоМіста, він побачив, як люди усміхаються, а рекламні кошмари зникли.
— Сни повинні бути вільними, а не продажними, — сказав він.
І з того часу всі знали: справжній відпочинок не можна купити, а приємні сни даруються тим, хто живе щасливо наяву.
Кінець.
