Жив собі у далекій савані Буйвол на ім’я Гром. Він був великим, сильним і працьовитим, але мав одну слабкість — він любив жити на широку ногу. Як тільки Гром отримував урожай із власного бананового саду, він одразу витрачав усе на розваги: запрошував друзів на бенкети, купував дорогі прикраси та будував високі дерев’яні ворота, які, за його переконанням, робили його маєток величним.
Але коли приходила посуха, грошей у Грома вже не було, а їжу треба було десь брати. Тоді він йшов до Лева, який славився тим, що позичав усім жителям савани монети під невеликий відсоток.
— Великий Леве, допоможи мені! — благав Буйвол. — Я обіцяю, як тільки зберу новий урожай, поверну все до останньої монети.
Лев зважував ризики, але, знаючи, що Гром сильний і працьовитий, все ж позичав йому гроші. Однак, як тільки буйвол отримував урожай, він знову витрачав усе на бенкети. І так повторювалося кілька років поспіль.
Одного разу Лев покликав Грома до себе та сказав:
— Друже, ти повинен зрозуміти, що борги — це не безмежний запас. Якщо ти не навчишся керувати своїми витратами, ти втратиш усе.
Гром задумався. Він побачив, що його банановий сад став меншим, а борги — більшими. Він згадав, як веселився й витрачав монети, не думаючи про завтрашній день.
WOW:
Того ж вечора він пішов до Черепахи, яка славилася мудрістю.
— Дорога Черепахо, як мені виплутатися з цієї пастки боргів?
— Спочатку ти повинен створити план, — сказала вона. — Відкладати частину доходу, спершу погашати старі борги, а тоді вже думати про розваги.
Гром слухав і кивав головою. Він вирішив змінитися. Почав поступово виплачувати борг Леву, зменшив витрати та навіть відкрив нове поле з манговими деревами, щоб мати додатковий прибуток.
Минуло кілька років, і Гром став одним із найуспішніших мешканців савани. Він уже не жив у борг, а навіть відклав запаси на випадок посухи.
Мораль: Витрачати потрібно з розумом, а борги слід сплачувати вчасно, інакше вони стануть важким тягарем.
