Ще на початку 2000-х речі, які сьогодні поміщаються в одній кишені, могли зайняти пів сумки. Мобільний телефон відповідав за дзвінки. Цифровий фотоапарат — за фотографії. MP3-плеєр — за музику. Навігатор показував дорогу. Окремо існували диктофон, калькулятор, будильник, кишеньковий календар, записник, ліхтарик і портативна ігрова консоль. У гаманці лежали банківські картки, квитки й дисконтні картки.
Сьогодні значну частину цього замінює один прямокутник із екраном. Масштаб переходу добре видно на прикладі США: коли Pew Research Center вперше виміряв поширення смартфонів у 2011 році, ними володіли 35% дорослих американців; у 2025 році — вже 91%. Ці дані зібрані в Pew Research Center.
Але смартфон переміг не тому, що був найкращим фотоапаратом, найкращим навігатором чи найкращою ігровою приставкою. Він переміг тому, що був достатньо хорошим у десятках різних задач одночасно, завжди знаходився поруч і міг отримувати нові функції без купівлі нового пристрою.
Саме тому пошук одного «вбивці смартфона» може вести не туди. Найімовірніше, телефон не замінить ще один універсальний прямокутник. Його функції можуть розійтися між окулярами, навушниками, годинником, автомобілем і персональним ШІ-асистентом, тоді як сам смартфон поступово відійде від центру нашої уваги.
Смартфон існував до iPhone, але йому бракувало універсальної форми
Мобільні пристрої з електронною поштою, календарями, вебдоступом і програмами існували задовго до 2007 року. Персональні цифрові помічники, комунікатори та BlackBerry вже зближували телефон із кишеньковим комп’ютером. Але більшість таких пристроїв залишалися прив’язаними до конкретної ролі.
9 січня 2007 року Apple представила перший iPhone як поєднання трьох речей: мобільного телефону, широкоформатного iPod і пристрою для роботи з інтернетом. Крім цього, в ньому вже були камера, електронна пошта, браузер і карти. Оригінальний анонс зберігається в архіві Apple.
У ретроспективі найважливішою частиною конструкції був великий універсальний сенсорний екран. Фізичні кнопки зазвичай прив’язують пристрій до певної функції. Екран може в одну секунду бути клавіатурою, через хвилину — картою, потім відеоплеєром, фотоінтерфейсом або ігровим контролером.
Замість того щоб міняти фізичний пристрій, достатньо змінити те, що показано на екрані. Це стало одним із головних механізмів поглинання.
App Store зробив призначення телефону відкритим
Перший iPhone уже об’єднував кілька функцій, але справжній перелом відбувся наступного року. У липні 2008-го Apple відкрила App Store. На старті користувачам пропонувалося понад 500 сторонніх програм, а iPhone 3G одночасно отримав вбудований GPS. Це зафіксовано в матеріалах Apple.
Після цього виробникові смартфона більше не потрібно було заздалегідь знати все, що колись робитиме його пристрій. Старий фотоапарат залишався фотоапаратом. GPS-навігатор міг отримати нові карти, але не ставав банківським терміналом. MP3-плеєр не перетворювався після оновлення на перекладач.
Смартфон міг. Кожен розробник отримав можливість додати йому нову професію. Саме тому почалося поглинання не окремих моделей, а цілих категорій пристроїв.
Як одна річ почала замінювати десятки інших
Фотоапарат був одним із найпомітніших прикладів. Спочатку камера в телефоні програвала окремому фотоапарату майже за всіма параметрами. Але для побутової фотографії вирішальною виявилася не максимальна якість, а доступність. Найкращою камерою для звичайної ситуації часто ставала та, яка вже лежала в кишені.
Потім додалася обчислювальна фотографія: кілька об’єктивів, стабілізація, нічний режим, автоматичне об’єднання кадрів і алгоритмічна обробка. Водночас фотографію можна було відразу відредагувати, надіслати або опублікувати. Окремий пристрій мав робити одну операцію краще; смартфон виконував увесь ланцюжок.
Схожий процес відбувся з музикою. Телефон спочатку поглинув MP3-плеєр фізично, а стримінг згодом прибрав необхідність зберігати велику локальну бібліотеку. GPS-навігатор програв комбінації постійного інтернету, актуальних карт і даних про дорожню ситуацію.
Будильник, секундомір, калькулятор, диктофон, компас і ліхтарик зникали ще простіше. А згодом смартфон почав поглинати предмети, які раніше взагалі не здавалися електронікою: банківські картки, квитки, дисконтні карти, посадкові талони, ключі та документи.
Формула виявилася простою: якщо функцію можна перетворити на дані, програму або використання вже наявного датчика, для неї дедалі важче виправдати існування окремого масового пристрою.
Чому смартфон виявився настільки сильним
Самого сенсорного екрана для цього було б недостатньо. У смартфоні зійшлися мобільні процесори, компактні камери, GPS, флешпам’ять, акумулятори, бездротовий зв’язок, акселерометри, гіроскопи та інші датчики. Справжня сила з’явилася тоді, коли всі вони стали доступними програмному забезпеченню.
Камера потрібна не тільки застосунку «Камера». Вона може сканувати QR-код, розпізнавати документ, перекладати напис, визначати рослину або працювати у відеозв’язку. GPS використовують таксі, доставка, погода, спорт і пошук. Мікрофон одночасно є засобом телефонної розмови, диктофоном і входом для голосового асистента.
Смартфон став універсальним набором сенсорів, обчислювальним ядром, мережевим з’єднанням і програмним середовищем. Кожен новий застосунок збільшував цінність уже придбаного пристрою. Це ключова підказка щодо того, що здатне прийти йому на зміну.
Проблема смартфона починається з його найбільшої переваги
Смартфон об’єднав десятки пристроїв навколо одного екрана. Згодом цей екран почав вимагати дедалі більше уваги. Щоб скористатися більшістю можливостей, потрібно дістати телефон, подивитися на нього й переключитися із середовища навколо на невеликий цифровий прямокутник.
На ранньому етапі це було величезною перевагою: один екран заміняв десятки фізичних інтерфейсів. Тепер необхідність постійно дивитися в цей екран поступово стає обмеженням. Саме тут відкривається простір для наступного переходу.
Першими частини смартфона забирають годинник і навушники
Смартгодинник не замінив телефон, але забрав частину моментів, коли раніше доводилося його діставати. Подивитися сповіщення, побачити маршрут, заплатити, запустити тренування або перевірити показники можна без великого екрана.
Бездротові навушники рухаються з іншого боку. Вони переносять інтерфейс із очей у голос і слух. Поки ці пристрої залишаються супутниками смартфона, часто покладаючись на його зв’язок і обчислення. Але технологічне витіснення нерідко починається саме так: новий пристрій спочатку забирає кілька дрібних функцій, а не всю систему відразу.
Чому технологічні компанії знову дивляться на окуляри
Окуляри мають фундаментальну перевагу перед смартфоном: вони вже перебувають там, де виникає інформація, — перед очима людини. У 2026 році Google продовжила розвиток Android XR і концепції легких розумних окулярів з голосовою допомогою та дисплеями для навігації, повідомлень і контекстної інформації. Напрям описаний у матеріалах Google.
Meta розвиває схожу ідею через лінійку ШІ-окулярів і голосових функцій, намагаючись зробити комп’ютер доступним без постійного діставання телефону. Про нові моделі та ШІ-функції компанія повідомляла у власному анонсі.
Корпоративні заяви не доводять, що окуляри стануть наступним смартфоном. Але напрям конкуренції логічний: якщо смартфон зробив комп’ютер постійно доступним у кишені, окуляри намагаються зробити його доступним без необхідності тягнутися до кишені.
Окулярам поки бракує головного трюку смартфона
Щоб замінити смартфон, недостатньо показати маршрут перед очима або запустити ШІ голосом. Новий пристрій повинен виконувати величезний набір задач достатньо добре.
Тут окуляри стикаються з обмеженнями. Яскравий дисплей потребує енергії, потужний процесор виділяє тепло, камери й постійні сенсори створюють питання приватності. Складну таблицю, довгий текст або монтаж відео не завжди зручніше виконувати голосом. Пристрій на обличчі має бути легким, привабливим і комфортним багато годин.
Є й соціальна проблема: телефон можна покласти в кишеню, окуляри інші люди бачать постійно. Для масової заміни технологія повинна стати не просто функціональною, а культурно нормальною.
ШІ змінює умови гри сильніше, ніж новий екран
До сучасних ШІ-систем комп’ютер вимагав досить точних команд. Щоб викликати таксі, потрібно було відкрити застосунок; щоб перекласти напис — перекладач; щоб знайти ресторан — пошук або карти. Чим більше функцій отримував смартфон, тим більше програм і меню накопичувалося.
Персональний ШІ-асистент потенційно змінює цю логіку. Людина формулює намір, а система сама визначає, який сервіс, датчик чи програма потрібні для виконання. Якщо асистент розуміє контекст, місце, зображення, голос і попередню історію взаємодії, користувачеві стає менш важливо, який саме застосунок працює всередині.
Це може виявитися більшим переломом, ніж заміна сенсорного екрана іншим дисплеєм. Смартфон створив економіку застосунків; ШІ потенційно може сховати значну частину застосунків від користувача.
Можливо, смартфон взагалі не матиме одного наступника
Смартфон сам був результатом злиття великої кількості технологічних ліній. Тому його кінець може відбутися у зворотний спосіб — через новий розподіл функцій.
Годинник відповідатиме за швидку інформацію, здоров’я, ідентифікацію та платежі. Навушники — за голос і постійний контакт з ШІ. Окуляри — за камеру, навігацію, переклад і інформацію про те, на що дивиться людина. Автомобіль матиме власний інтерфейс. Дім — власні сенсори. А персональний цифровий агент зв’язуватиме ці пристрої в одну систему.
У такій моделі смартфон може ще довго залишатися кишеньковим обчислювальним центром, модемом, резервним екраном і сховищем цифрової ідентичності. Людина просто використовуватиме його дедалі рідше безпосередньо.
Що замінить смартфон?
На горизонті найближчих років найбільш обґрунтованим виглядає не сценарій швидкої смерті смартфона, а поступової втрати ним монополії на нашу увагу. Його апаратна платформа сильна, екосистема програм величезна, а звички користувачів надто глибокі, щоб один новий гаджет швидко все це замінив.
Якщо все ж назвати один фізичний пристрій із найбільшим потенціалом, найцікавішим кандидатом сьогодні виглядають легкі ШІ-окуляри. Вони можуть бачити приблизно те, що бачить людина, чути її й давати інформацію без постійного переходу до окремого екрана. Але навіть це, ймовірно, лише частина відповіді.
Смартфон став технологічним переможцем тому, що зібрав десятки функцій в одному предметі. Його наступник може зробити протилежне — розчинити комп’ютер у середовищі людини. Тоді замість одного нового гаджета з’явиться система з окулярів, навушників, годинника, великих екранів там, де вони потрібні, і ШІ, який з’єднує все це.
Головна ознака занепаду смартфона може проявитися не в падінні продажів і навіть не в появі «революційного» пристрою. Вона буде значно буденнішою: ми почнемо дедалі рідше діставати телефон із кишені.
