Нажмите "Enter" чтобы переместиться к содержанию

Діти — сироти.

Мене звати Яна, 26 років. Хочу розповісти Вам трошки про дітей сиріт, яким служу, їжджу до них в інтернат. Можливо для когось ця тема є не цікава і не приверне уваги… Не так давно я зрозуміла, що хочу служити діткам підліткам, які проживають в інтернеті. Приблизно рік їжджу до них, підтримую контакт, дружу…
Перше моє знайомство було з дівчинкою їй тоді було 15 років. Познайомилися ми в контакті, спілкувалися десь пів року, потім я приїхала до неї, не могла раніше, живу далеко. Вперше коли побачила стіни інтернату, огорнула велика радість, щастя, діткам на вулиці гралися віталися зі мною. Знайшовши в середину переповнювало хвилювання і коли зайшла в кімнатку побачила Нінуську, вона щаслива була побачити мене ми обнялися і серце тьохкало швидко… Там познайомилася з її друзями, потоваришувала з іншими дітьми. Діти перемінили мене, я перестала егоїстично думати тільки про себе, свої проблеми… вони дали мені крила! З роботою складно з фінансами та надіюсь Бог не лишить і допоможе … Це так прекрасно відчувати себе потрібним, так би хотілося переїхати в Бердичів чи Житомир, щоб бути поблище до них…
Чому написала про себе, дітей… щоб показати, що поруч нас живуть люди, які потребують саме нас і від нас багато, що залежить і не обов’язково бути багатим, щоб допомагати потребуючим, головне бажання віддавати частину в себе і світло заб’ється у віконці! Дякую.