Нажмите "Enter" чтобы переместиться к содержанию

Анекдоти про двері

В офісі сидять мужики та балакають. Повз них проходить жінка і починає смикати ручку дверей закритої кімнати.
— Сильніше смикайте, — радить один.
Жінка смикає двері сильніше.
— Ще сильніше, — радить інший.
Смикає ще сильніше.
— Так ще сильніше!
— Так тут схоже двері закриті!
— Звичайно, закрита.
— Так що ж тоді ви радите смикати сильніше і сильніше?
— А ми думали, що вам дверна ручка потрібна.
В Одесі на Дерибасівській відкрився публічний будинок. Рабинович відвідав його першим і розповідає:
— Заходжу, бачу дві двері. На одній табличка «брюнетки», на іншій — «блондинки». Входжу туди, де «блондинки», а там знову дві двері: «худенькі» і «повненькі». Я туди де «повненькі». Знову дві двері: «платні» і «безкоштовні». Я в «безкоштовні». І знову дві двері: «без збочень» і «зі збоченнями». Я вирішив: була не була, давай «зі збоченнями»! Відкрив двері — і знову вийшов на Дерибасівську…
Розмовляють 2 блондинки. Одна говорить:
— Ох мені і кошмар сьогодні наснився. Підходжу я до будівлі і знаю, що мені дуже потрібно увійти. А попереду двері я ї штовхаю — закрито. Я сильніший — ніяк. Я з усієї сили і з розбігу, і барабанила — ніяк.
— А що на дверях то хоч написано?
— Хм… Ну там висіла табличка «На себе».
Штірліц постукав у двері йому не відкрили, він постукав сильніше йому не відкрили, він постукав двома руками йому не відкрили. Потім він постукав ногою йому не відкрили, він стукав і рукакми, і ногами — не відкрили, тоді він розігнався і всім тілом вдарив у двері — не відкрили…
— Закрито, подумав Штірліц…
— Цілий день дзвоню додому і весь час чую автовідповідач.
— Може бути, вдома нікого немає?
— Може бути. Але дзвоню-то я в двері!
Оголошення: Оббиваю двері шкірою замовника.

Прокомментировать первым

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Подтвердите, что Вы не бот — выберите человечка с поднятой рукой: