Нажмите "Enter" чтобы переместиться к содержанию

Месяц: Декабрь 2009

Робота психолога з дітьми схильними до алкоголізму.

Заняття 1. Обговорюються питання залежності дітей від алкоголю, його ознаки, способи запобігання. Мета заняття — навчити дітей бачити застережні наслідки алкогольної залежності.
Методика проведення заняття

Права несовершеннолетних детей в семье.

Семейный кодекс предусматривает личные неимущественные права и имущественные права несовершеннолетних детей. Большинство норм, регулирующих эти права, включены в Семейный кодекс на основе и во исполнение Конвенции ООН «О правах ребёнка» (далее Конвенции) 1989 года, ратифицированной Российской Федерацией 13 июля 1990 года и вступившей в силу 15 сентября 1990 года. Эта Конвенция исходит из того, что все государства – участники уважают и обеспечивают права каждого ребёнка без какой – либо дискриминацию, независимо от: расы, рождения (в браке или вне брачного союза), имущественного положения и состояния здоровья и т.п., а также обеспечивают ребёнку защиту и заботу, которые необходимы для его благополучия.
Понятие ребёнка даётся в ст. 1 Конвенции ООН «О правах ребёнка» и п. 1 ст. 54 Семейного кодекса. Ребёнком является лицо, не достигшее 18-ти лет. Основные права ребёнка перечислены в главе 11 Семейного кодекса, а также в Федеральном законе от 24 июля 1998 года №124 – ФЗ «Об основных гарантиях прав ребёнка в Российской Федерации».

Защита от злоупотребления семейным правом.

Как защититься от злоупотребления семейным правом? Как это сделать, если от злоупотреблений страдают несовершеннолетние дети? Какие у них есть права и возможности для защиты от злоупотреблений со стороны родителей или лиц их заменяющих? В каких формах осуществляется эта защита? В этой главе мы постараемся ответить на эти и другие вопросы, в частности необходимо подробно разобраться, какова роль государственных и муниципальных органов в защите от злоупотребления семейным правом.
Итак, семейные права охраняются законом, за исключением случаев, если они осуществляются в противоречии с назначением этих прав. Например, злоупотребление родительскими правами (если родители склоняют ребёнка к воровству, к попрошайничеству, к занятиям проституцией и т. д.) может повлечь лишение родительских прав в судебном порядке.

Використання водоростей як джерела енергії.

Для зменшення концентрації у водоймищах органічної речовини проводять механічну очистку водоймищ від водної біомаси, ці заходи як правило носять витратний
характер. Для підвищення економічної ефективності очистки водойм необхідно навчитися використовувати виловлену біомасу у корисних цілях й отримувати з цього прибуток. В вітчизняній та міжнародній практиці водорості використовували для кормових цілей, як сировину для парфумерної промисловості, в якості добрива та ін. Одним з перспективних й рентабельних заходів є біоконверсія водної біомаси в біогаз.
Оскільки проблема антропогенної евтрофікації дійсно існує й загрожує своїми наслідками як господарській діяльності людини, так і оточуючому природньому середовищу, потрібно шукати реальні шляхи вирішення цієї проблеми. Одним з перспективних шляхів зменшення вмісту біогенних речовин у водному середовищі, які викликають евтрофікацію, є біоконверсія водної біомаси в носії енергії.

Державний контроль та економічне регулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Хоча водоймам властиве самоочищення воно здійсниться лише за припинення подальшого антропогенного впливу на них. Тобто потрібно контролювати ці навантаження. В зв’язку з цим, за постановою Верховної Ради України 6 червня 1995 року введено в дію Водний кодекс України, за яким здійснюється контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.
Державний контроль здійснюється Кабінетом Міністрів України, державними органами охорони навколишнього природнього середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами відповідно до законодавства України.
З метою забезпечення збирання, обробки та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється державний моніторинг вод.
Для забезпечення екологічної безпеки під час розміщення, проектування і будівництва нових та реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, пов’язаних з використанням вод, здійснюється державна громадська та інша екологічна експертиза у порядку, що визначається зоконодавством.

Самоочищення вод.

Водоймам властиве самоочищення. Але їх здатності до самоочищення не безмежні, тому викид стічних (побутових, промислових) вод повинен бути організованим таким чином, щоб не перевищувати ці можливості. Основними природніми факторами, які впливають на самоочищення водоймищ є:
• фізико-гідрологічні, які забезпечують перенесення, зміщення, розбавлення та розсіяння забруднень;
• гідробіологічні, які обумовлюють процеси біохімічного окислення, відмирання бактерій стічних вод, участь планктону, бактерій і водоростей в очищенні вод від забруднюючих домішків;
• гідрохімічні, які зумовлюють розпад, руйнування та перетворення речовин.
Процес самоочищення протікає таким чином: відбувається турбулентне перемішування стоків з водами під дією течій та зниження їх концентрації (початкове розбавлення). Інтенсивність процесу початкового розбавлення зростає по мірі підйому «хмари» стічних вод внаслідок посилення течій при віддаленні від дна. Після того, як в результаті перемішування стоків з водою їх густина зрівнюється з густиною навколишніх вод, піднімання припиняється і починається інтенсивне перемішування й розсіювання «хмари» стоків течіями (горизонтальне перемішування). Одночасно з процесами початкового і горизонтального розбавлення стоків діють гідробіологічні та гідрохімічні фактори.
При достатньому заглибленні випускного отвору стоки не піднімаються на поверхню і залишаються затопленими на деякій глибині, де вони і переробляються.

Регулювання та можливі шляхи запобігання антропогенної евтрофікації.

Відомо, що розвиток біоти в кожній водній екосистемі визначається набором гідрологічних та гідрохімічних параметрів, значення яких складають ту чи іншу ступінь благоприємності для водних спільнот. Ще в 1840 році Лібіх сформулював закон лімітування, в відповідності з яким головна роль віддається тому фактору, який в даних умовах обмежує нормальний розвиток організму.
Бочка Лібіха.
Кожна щаблина бочки відповідає певному фактору, який впливає на розвиток. З малюнка видно що існує один з факторів який, незалежно від інших повністю лімітує розвиток (в даному випадку рівень води у бочці).
У випадку водних спільнот лімітувати продукування фітопланктону й вищої водяної рослинності можуть термічні, гідродинамічні, гідрооптичні фактори, загальна мінералізація, газовий режим, кислотність й концентрація біогенних елементів. Лімітувати процеси в екосистемі можуть й просторові розміри водойм. Реально продуктивні процеси визначаються чергуванням лімітуючих факторів для окремих груп організмів.

Діяльність класного керівника щодо психолого-педагогічної профілактики вживання школярами алкоголю.

При здійсненні педагогічної профілактики вживання алкогольних напоїв, керівникові доцільно дотримуватись певних рівнів цієї діяльності.
Перший рівень – координаційно-інформаційний – полягає у нагромадженні діагностико — прогностичних відомостей з проблеми, налагодження тісних стосунків з усіма суб’єктами профілактичної діяльності.
Другий рівень – загальноосвітній – відбиває динаміку поширення профілактичних  знань (медичних, моральних, правових) серед низових ланок у навчальній і позашкільній діяльності.
Третій рівень – спеціально-освітній – передбачає проведення цілеспрямованої освітньої роботи з  підлітками які вживають алкоголь з урахуванням їх обізнаності та психологічної подразливості до профілактичного втручання.
Четвертий рівень – оздоровчо-корекційний – включає педагогічну діяльність щодо практичної переорієнтації поведінки учнів, схильних до алкоголізму.

ПІДПРИЄМСТВА ЯК ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Забруднення навколишнього природного середовища – це привнесені в природне середовище або утворені в ньому нові, не характерні для нього фізичні, хімічні, інформаційні чи біологічні агенти…

БІОЛОГІЧНА РОЛЬ ЛІПІДІВ В ОРГАНІЗМІ

Ліпіди (жири і жироподібні речовини) разом з білками і вуглеводами становлять основну масу органічних речовин організму. Вони є складовими частинами клітинних оболонок та мембранних систем…

СПЕЦИФІЧНІСТЬ ДІЇ ФЕРМЕНТІВ

ГРУПОВА ТА ПРОСТОРОВА СПЕЦИФІЧНІСТЬ
Вивчення специфічності і каталітичної дії ферментів дало можливість встановити, що субстрат зв’язується не з усією молекулою ферменту, а з окремою її ділянкою, яка називається активним центром. Оскільки активний центр визначає специфічність і каталітичну активність ферменту, то він повинен складатися із структури певного ступеня складності, яка може зближуватися і взаємодіяти з молекулою субстрату.

Криминологическая характеристика личности в системе семейного права.

Ключевой проблемой криминологии является проблема личности человека, совершившего правонарушение или преступление. Важность и актуальность этой проблемы очевидна, поскольку такое социальное зло как преступность, связано с антиобщественным поведением людей. Ближайшими причинами конкретных преступлений являются социально-отрицательные свойства и, прежде всего, криминогенная мотивация поведения личности , которые взаимодействуют с криминогенными условиями среды и ситуации. Знание же их — основа специальной, в том числе индивидуальной профилактики.

Вживання алкогольних виробів серед дітей підліткового та старшого шкільного віку

Аналіз результатів дослідження вживання алкогольних виробів серед дітей підліткового та старшого шкільного віку а) Шкільне опитування ,, Вживання алкоголю серед шкільної молоді. Метод шкільного опитування…

КЛАСИФІКАЦІЯ БІЛКІВ

У природі існує велика кількість білків рослинного і тваринного походження, різних за хімічним складом і структурою, фізико-хімічними та біологічними властивостями. Незважаючи на успішний розвиток хімії і біохімії білків, єдиної науково обґрунтованої системи їх класифікації поки що немає. Не розроблено також єдиного критерію, на основі якого можна було б ділити білки на окремі групи. Тому їх часто класифікують за випадковими ознаками — джерелом виділення, формою молекул білка, розчинністю в певних розчинниках, локалізацією у відповідних органах і тканинах, амінокислотним складом та ін. Проте така класифікація недосконала, оскільки у багатьох випадках до однієї і тієї групи належать зовсім різні білки.
Для класифікації білків часто використовують функціональний принцип, тобто їх класифікують виходячи з основних функцій, які вони виконують під час метаболізму.